097-990-91-19
066-532-64-77
Час роботи:
Цілодобово

Зміст статті

Реабілітація після інсульту:

Мета:

  • Покращити контроль рухів у верхній та нижній кінцівці
  • Скоректувати мовні порушення та розлади ковтання
  • Поліпшити мобільність та функціональну незалежність пацієнта
  • Провести навчання родичів хворого основам кваліфікованого догляду та допомоги пацієнту з інсультом
  • Підібрати при необхідності для пацієнта адаптивні засоби (ортези, бандажі, палиці і т.п.)
  • Забезпечити ефективну соціалізацію хворого після перенесеної хвороби

Шляхи досягнення поставлених цілей:

  • проведення кваліфікованого реабілітаційного обстеження хворого
  • визначення пріоритетних індивідуальних реабілітаційних цілей
  • складання індивідуальної реабілітаційної програми, підходів терапії
  • проведення реабілітаційних практик (фізіотерапевтичних, ерготерапевтични, логопедичних)
  • оцінка ефективності проведеної терапії в процесі роботи
  • Постійна комунікація між членами мультидисциплінарної бригади (пацієнтом, лікарями, фізичними терапевтами, членами сім'ї хворого, соціальними працівниками).

   Процес реабілітації після ураження головного мозку базується на процесах нейропластичності - здатності головного мозку постійно змінюватись в процесі життя людини.

  На жаль, інсульт - це захворювання, яке безповоротно вражає певну ділянку головного мозку, а це завжди загибель певної досить значної кількості нервових клітин. Дані клітини є високоспеціалізованими структурами, які протягом життя конкретної людини "навчались" виконувати певні функції/дії.

  Ураження головного мозку під час інсульту веде до загибелі цих клітин, і, відповідно, втраті людиною здатності виконувати не лише високоспеціалізовані навички, такі як, наприклад - гра на музичних інструментах, керування високоспеціалізованим обладнанням і т.п., а й проведення елементарних дій: одягання, прийом їжі, проведення ранкового туалету, ходьба, самообслуговування.

  Всі ці порушення в очах людей, що ніколи не стикались з інсультом  часто ховаються лише за зменшенням сили в руці і нозі. Відповідно акцент роботи в реабілітації лише на відновленні сили м'язів не може дати покращення функціональної незалежності пацієнта, оскільки хворому заново треба допомогти напрацювати втрачені навички: знову навчитись користуватись столовими приборами, засобами гігієни, навчитись одягатись, керувати своїм тілом під час ходьби і т.п.

  Навчання - це процес, який, як відомо завжди потребує наявність учня- це наш пацієнт; вчителя- фізичного терапевта / ерготерапевта / логопеда; навчального класу - обладнаних реабілітаційних залів в нашому випадку; і звичайно ж певного часу - кожен знає через скільки часу після народження дитина починає ходити, говорити самостійно одягатись.

 Мозок людини постійно змінюється, навчається, пристосовується до змін - це і є властивість пластичності мозку, тому можливість навчання мозку завжди є, і існуюча думка, що можливості реабілітації після інсульту обмежені декількома місяцями, до року, часу- не правдива.

  Скільки часу пацієнт буде працювати над собою - стільки буде навчати свої ще неспеціалізовані нервові клітини і здобувати все нові і нові навички. Головне не зупинятись на досягнутому, постійно для себе відмічати свої успіхи і вірити в свої сили! А родичам хворого - підтримувати і допомагати в цій нелегкій справі!